Роки війни – століття пам'ять

І живуть у пам’яті народу Його вірні дочки і сини, Ті, що не вернулися з походів Грізної, великої війни. В. Симоненко

74 роки тому відгриміли бої на нашій землі та ще не висохли сльози і не відболіло серце за тими,  кого забрала безжальна війна.  Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі. Мільйони людей забрала війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони… загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани…

Для того, щоб нащадки не забували, якою ціною існує мир на землі, в Татарбунарській районній бібліотеці для дітей бібліотекарі провели годину пам’яті «Роки війни – століття пам'ять». Під час заходу звернули увагу користувачів на внесок українського народу задля перемоги в цій страшній війні. 
Сьогодні, коли мова йде про Другу світову війну, в пам’яті постають трагедія Бабиного Яру, Сирецького в Києві, Янівського в Львові та інших концентраційних таборів, сотень тюрем та гетто, що були створені на території України; спалені окупантами українські села; вивезення на примусові роботи до Німеччини українських громадян тощо. Книжково-ілюстративна виставка «Шануймо живих, пам’ятаймо загиблих», яка представлена в бібліотеці, наповнена документальними та художніми виданнями про перебіг подій в роки Другої світової війни. 

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. І не тільки та, а й сьогоднішня, яка забрала тисячі людських життів і продовжує «збирати» свою страшну «данину». Про це не варто забувати.