Цвіте добром земля Каменяра

27 серпня виповнюється 165 років з дня народження Івана Франка. Іван Якович Франко (27.08.1856—28.05.1916) — поет, прозаїк і драматург; перекладач і літературний критик, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва; публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф та економіст. Дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, член багатьох наукових товариств слов'янських народів. Активний член демократичного руху в Галичині останньої чверті ХІХ — початку ХХ ст. Автор майже шести тисяч літературних, публіцистичних і наукових творів; вільно писав українською, польською, німецькою та російською мовами, робив переклади з 14 мов, у тому числі східних. Доробок Франка містить понад 100 прозових творів — оповідань, повістей та романів. Першим прозовим твором Франка став роман «Петрії й Довбущуки» (перша редакція — 1875 р.), сюжет якого вибудувано на тлі пошуків скарбів Олекси Довбуша. В історичній повісті «Захар Беркут» (1883) автор оживив картини героїчної боротьби карпатських общин проти монголо-татарської навали в ХІІІ ст. У романі «Для домашнього огнища» (1892), збірці «В поті чола» (1897), повісті «Перехресні стежки» (1899—1900) та інших змальовано всю глибину соціального зла і, водночас, морального розкладу «верхів» тогочасної Галичини. Серед драматичної спадщини Франка вершиною є соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893). До цієї визначної дати міська бібліотека для дітей підготувала книжкову виставку «Іван Франко – син землі Галицької» із фонду книг, яка презентує творчий доробок Івана Яковича: прозу, публіцистику, переклади, а також літературу про нього. Твори Івана Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.