Бібліотечні уроки

УРА!!! Ми знову зустрілися!!! До нас на бібліотечний урок завітав 3- В клас КЗ "Татарбунарського ЗЗСО "Школа - гімназія" з класним керівником Рудаковою Кариною Ігорівною. Діти познайомилися з правилами користування бібліотекою та новою літературою, яка надійшла до бібліотеки. Активні читачки 3-В класу Лукіна Катерина та Вуколова Марія були відзначені бібліотекарями і отримали невеличкі подарунки.

Цвіте добром земля Каменяра

27 серпня виповнюється 165 років з дня народження Івана Франка. Іван Якович Франко (27.08.1856—28.05.1916) — поет, прозаїк і драматург; перекладач і літературний критик, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва; публіцист, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф та економіст. Дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, член багатьох наукових товариств слов'янських народів. Активний член демократичного руху в Галичині останньої чверті ХІХ — початку ХХ ст. Автор майже шести тисяч літературних, публіцистичних і наукових творів; вільно писав українською, польською, німецькою та російською мовами, робив переклади з 14 мов, у тому числі східних. Доробок Франка містить понад 100 прозових творів — оповідань, повістей та романів. Першим прозовим твором Франка став роман «Петрії й Довбущуки» (перша редакція — 1875 р.), сюжет якого вибудувано на тлі пошуків скарбів Олекси Довбуша. В історичній повісті «Захар Беркут» (1883) автор оживив картини героїчної боротьби карпатських общин проти монголо-татарської навали в ХІІІ ст. У романі «Для домашнього огнища» (1892), збірці «В поті чола» (1897), повісті «Перехресні стежки» (1899—1900) та інших змальовано всю глибину соціального зла і, водночас, морального розкладу «верхів» тогочасної Галичини. Серед драматичної спадщини Франка вершиною є соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893). До цієї визначної дати міська бібліотека для дітей підготувала книжкову виставку «Іван Франко – син землі Галицької» із фонду книг, яка презентує творчий доробок Івана Яковича: прозу, публіцистику, переклади, а також літературу про нього. Твори Івана Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

30 річчя Незалежності України

Україна... В цьому слові і смуток, і жаль, і біль, і недоля, і краса, і праця, і боротьба за волю, і воля, і боротьба за кращу долю. Мужніми захисниками моєї землі були козаки. Згадаймо напади турків, татар, польської шляхти. І виникають в уяві образи Байди (Дмитро Вишневенький), Залізняка, Гонта, Наливайка. Славна ти, наша Україно, гетьманськими іменами. Високоосвічені мужі навої країни... Це і П. Сагайдачний, який не тільки боронив свою землю, а й дбав про освіту і культуру в Україні, заснував Києво-Могилянську академію. Вперше почав згуртовувати українців, щоб називатися народом, гетьман Богдан Хмельницький. У цьому його невмируща слава. Ти, наша державо, пишаєшся і славетними жіночими іменами: Маруся Богуславка — дівчина, що визволила сотні бранців з турецької неволі; Настя Лісовська, Роксолана, правила Туреччиною декілька десятиліть і багато зробила для свого рідного краю; дивовижна поетеса з Полтавщини Маруся Чурай. її пісні будили в душах людей потяг до волі. А далі, Україно, "благословен той день і час", коли ми почули "гарячу думу Кобзаря", і "Енеїди" владний сміх", "і сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди": І молот Каменяра, І струни Лисенка живії, І слави золота зоря Круг Заньковецької Марії. 1917 року повіяло національним відродженням, свободою. Народ жив надією омріяної волі, тим, що відродиться історія, культура, мова народу. Але... Доля дала нам щастя народитися в Україні, на землі з величною і трагічною історією, не менш трагічним сучасним і величним майбутнім. Віримо, бо є ще один неоціненний скарб у тебе, наша державо. Це народ. Добрий, лагідний, щирий, доброзичливий, працьовитий, вольовий. Йому належить майбутнє. Він виборює своє право жити і на цілий світ проголосити Акт своєї незалежності. Ми пишаємось своїм народом, який виборов незалежність. Ми пишаємось людьми, які роблять усе для того, щоб зберегти українську націю. І повторюємо за В. Симоненком: Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік.