Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

     З нагоди 149-ї річниці з дня народження Лесі Українки в бібліотеці для дітей пройшли поетичні читання. 
Свій перший вірш Леся Українка написала, коли їй виповнилося дев'ять років, і десь у той же час вона тяжко захворіла. Відтоді невиліковна хвороба мучила її все життя. Та ще з маленьких років Леся Українка старалася переборювати всі труднощі: не плакати, не квилити: "Я була малою горда - Щоб не плакать, я сміялась", - писала вона. 

 І в дитинстві, і вже ставши відомою поетесою, Леся Українка над усе любила багато читати. Окрім того, вона вивчила понад десяток іноземних мов і перекладала твори видатних письменників світу. І, звичайно, наша поетеса, як ніхто інший, вміла вдивлятися в природу, шанувати і любити людей, вслухатися в кожне слово рідної мови. 

 Поетеса вміла побачити в пташці, в дереві чи квітці людську вдачу. І справді, з якою ніжністю розповідає вона про маленьку пташку, котра не полетіла зимувати в теплі краї, а лишилася на батьківщині. Бо та пташка вірить: за зимою обов'язково прилине весна. А Леся Українка дуже любила весну, любила все радісне і прекрасне, і цю любов вона заповіла й нам.