Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

     З нагоди 149-ї річниці з дня народження Лесі Українки в бібліотеці для дітей пройшли поетичні читання. 
Свій перший вірш Леся Українка написала, коли їй виповнилося дев'ять років, і десь у той же час вона тяжко захворіла. Відтоді невиліковна хвороба мучила її все життя. Та ще з маленьких років Леся Українка старалася переборювати всі труднощі: не плакати, не квилити: "Я була малою горда - Щоб не плакать, я сміялась", - писала вона. 

 І в дитинстві, і вже ставши відомою поетесою, Леся Українка над усе любила багато читати. Окрім того, вона вивчила понад десяток іноземних мов і перекладала твори видатних письменників світу. І, звичайно, наша поетеса, як ніхто інший, вміла вдивлятися в природу, шанувати і любити людей, вслухатися в кожне слово рідної мови. 

 Поетеса вміла побачити в пташці, в дереві чи квітці людську вдачу. І справді, з якою ніжністю розповідає вона про маленьку пташку, котра не полетіла зимувати в теплі краї, а лишилася на батьківщині. Бо та пташка вірить: за зимою обов'язково прилине весна. А Леся Українка дуже любила весну, любила все радісне і прекрасне, і цю любов вона заповіла й нам.

О мово моя, душа голосна України

Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову.

Ліна Костенко

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.  Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний  результат  тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Привернення уваги міжнародної спільноти до цієї теми – важливий крок до визнання необхідності захистити різноманіття культур.

Саме тому в районній бібліотеці для дітей була відкрита виставка-порада «У ріднім слові - цілий світ». Представлені на виставці видання дали змогу  юним читачам познайомитися  з  історією походження української мови, з славетними майстрами рідного слова, з добрими порадниками та помічниками – різноманітними словниками української мови, з народною мудрістю в українському слові.  А ще діти з цікавістю прийняли участь у  бібліоміксі  «Мова - серце народу»,  де поринули у світ мовознавства та літературних пригод.

Знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини.

                    Хвилюючий світ любові

  Любов підносить серце над землею 

І робить дивовижні чудеса
Стає людина зовсім інша з нею,
Тоді в її душі живе краса.
Тоді в душі троянда розцвітає,
Співає у душі тоді весна!
Любов людська велику силу має,
Зцілити може й оживить вона.

14 лютого закохані всього світу святкують День Святого Валентина. Цього дня розкривають одне одному свої почуття, дарують подарунки та готують сюрпризи.
В бібліотеці для дітей зібралися активні читачі, щоб погратися в ігри та прийняти участь в конкурсі на кращу валентинку. Бібліотекарі розповіли дітям історію свята та легенду про Святого Валентина, також разом з школярами розглянули тематичну виставку «Нехай кохання править світом». Бібліотека на мить стала імровізованою студією, де дітлахи в грі «Журналіст», ділилися роздумами «що таке любов».
Свято пройшло весело, з піднесеним настроєм адже учасники за свої творіння отримали призи та позитивні емоції.

Час і досі не загоїв рани

Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі попередні, несла смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. Війна - це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування, це смерть багатьох людей. 

Війна – це горе не однієї людини, а цілого народу.  Хіба її можна забути?  А викреслити з пам’яті?

Не можемо. 167  хлопців нашого району відправили в Афганістан, п’ятеро з них не повернулися живими до батьківських осель. Саме тому в Татарбунарській  районній бібліотеці для дітей бібліотекарі разом з  Вторенком Леонідом Васильовичем, головою  районної спілки  ветеранів Афганістану, провели годину  

історичної правди для учнів 8 класу  НВК «Школа-гімназія»  «Ми  пам’ятаємо Афганістан».  Виступи ведучих супроводжувались документальною відеохронікою та піснями афганської пори. Леонід Васильович служив командиром відділення розвідувальної роти в складі 56 – ої десантно-штурмової бригади.  Він  розповів учням  про те, як саме він потрапив на війну, в яких умовах доводилося воювати та виживати, за що отримав свої нагороди.

Бої закінчились, а історія – вічна. Афганська війна в пам'яті людства ще буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів.

Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові і нові факти, змінюючи цифри, все переоцінюючи, істина залишається одна – незмінно житиме пам'ять про Афганістан.

                                                Творча майстерня 

Напередодні свята всіх закоханих в бібліотеці для дітей пройшов майстер-клас "Листівка - ведмедик".