Свічка тридцять третього не згасне

                                                                      

                                          Пекельні цифри та слова,

                                                у серці б’ють, неначе молот,

                                         немов проклятий оживе,

                                  рік тридцять третій.

                               Голод… Голод… 

 Голодомор 1932 – 1933 рр. став для українців найбільшою трагедією і найтяжчим злочином проти цілого народу. Дуже важко усвідомити, що на найродючіших землях однієї із найпотужніших у світі землеробській державі, в цілком нормальний за урожайністю рік, загинуло від голоду, за різними відомостями від 3,5 до 10 млн. людей, майже третина яких – діти. 

На згадку про ті страшні часи  в читальному залі районної бібліотеки для дітей була відкрита тематична виставка «Скорботний тридцять третій»  та пройшов урок пам’яті  «Свічка тридцять третього не згасне». Протягом заходу бібліотекарі ознайомили  користувачів  з документальними фактами геноциду проти українського народу: «законом  про п’ять колосків»; про територію України, яка найбільше постраждала в тридцятих роках; про страшні факти канібалізму.

Сьогодні молодому поколінню важко уявити, що держава може  продавати хліб за кордон, при цьому вкравши останню зернину у самого хлібороба і покинувши його вмирати з голоду. Штучний голодомор в Україні визнано одним з найбільших актів геноциду, яке знало людство.