Зустріч з воїном інтернаціоналістом "Ціна чужої війни".

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокішій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

      З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

                Афганістан… Уже 27 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.  На  війну до Афганістану було відправлено 167  воїнів-інтеранціоналістів із нашого району.

За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

           16 лютого в бібліотеці для дітей відбулася зустріч учнів 8-Б класу школи гімназії з старшиною запасу Степановим Вадимом Захаровичем.      Уродженець села Струмок, закінчив Одеське морське училище і мріяв бути моряком.  Але доля розпорядилася інакше. Призваний на строкову  службу  з 1982 – 1984  пройшов  через  пекло Афганістану.  Був сапером,  а отже завжди по переду колони і під прицілом снайперів.  Отримав  поранення  і  був  комісований.

         Хвилина мовчання…

Пекуча й терпка як сльоза.

Хвилина мовчання –

В ній наша любов воскреса.

Навік в нашім серці

Безсмертних імен цих звучання

Хвилина мовчання…

Учні вшанували пам'ять загиблих воїнів хвилиною мовчання.

         Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй.

     Ми пишаємося ними, горді тим, що поруч із нами живуть  такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я їм, сімейного  благополуччя і Божого благословення.