Їм у віках судилося безсмертя Голодомор 1932-1933 років займає в історії нашого народу особливе місце. Про це свідчить і кількість жертв, і той факт, що ця тема була закритою для нашого народу протягом багатьох років. Скорботна річниця трагедії українського народу і сьогодні викликає біль у серцях і душах людей. Мільйони селян, дорослих і дітей померли в страшні роки рукотворного голодомору. Пік прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, майже 25 000 – щодня… Жахливі цифри. Страшно слухати та читати розповіді очевидців того лихоліття. Можна засекретити архіви, можна замести сліди злочинів, можна, навіть, неодноразово переписати історію. Але, що робити з людською пам’яттю. Її знищити не можна. Вклонімося ж праху замучених, відомим і безіменним жертвам голодомору. «Сльоза гірка, як полини квітневі, і воля наша – від порога й трохи…Чи хоч колись прозріємо, збагнемо страшні уроки нашої епохи?» (Наталка Поклад)