Мереживо щедрівок

              13 січня ми святкуємо свято Маланки, а 14 січня - свято Василя. У народі ці свята об'єдналися, і тепер ми маємо Щедрий вечір або свято Маланки або старий Новий рік.

             

       Дійовими особами Маланки виступали тварини - "коза", "бик"; демонологічні персонажі - "смерть" і "чорт";  побутові - "піп", "пан"; етнічні - "Гуцул", "циган" та інші. Маланка була парубоча та дівоча. Центральну роль Маланки виконував парубок, перевдягнений у народне вбрання дівчини або молодиці. Під хатою або зайшовши до неї, учасники дійства розігрували кумедні сценки - інтермедії.

    Дівоча Маланка мала більш поважний характер. Обиралася найкраща з дівачат, яку вдягали "молодою". Серед її прикрас були вінок, стрічки, багато намиста. Інша дівчина виконувала роль "молодого" на ім'я Василь і вдягала жупан, шаровари, шапку, взувала чоботи. Дівоча ватага іменувалася дружками. Дівчата з "Василем" і "Маланкою" до хати не заходили, а щедрували під вікнами.
      А ось зранку 14 січня хлопчики (бо тільки вони мали на це право) ходили по хатах і "посівали". "На щастя, на здоров'я, на Новий рік" - саме так поздоровляли хазяїв з Новим роком і, розкидаючи зерно, бажали доброго врожаю, здоров'я та удачі.

       Саме в ці святкові дні, 14 січня в бібліотеці для дітей пройшли голосні читання "Мереживо щедрівок". Юні читачі читали щедрівки також познайомилися з історією свята.