Радіаційна днина б'є на сполох,
Радіаційні стогнуть небеса.
Наш вік - як доля, а не спомин,
Як хліб душі, як мамина сльоза.
Наш вік - він атомний, космічний.
І ми - розвідники його життя.
Ми завжди тимчасові, а не вічні,
І як прожити - не дано знаття.
У божевільному вирі життя давайте в день пам'яті хоч на декілька секунд помовчимо і згадаємо 26 - те квітня 1986 року. Згадаємо і спробуємо надалі не забувати про нього, бо коли вмирає пам'ять про минуле, це минуле може повторитись.
ВШАНУЄМО ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИХ І ПОМЕРЛИХ В НАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС!
Немає коментарів:
Дописати коментар