В небі зірка спалахнула,
В серці іскра промайнула -
Десь народився Господь.
З меду і з полину, у блаженну днину
Я вітатиму Його.
Хай співає небо, я іду до Тебе,
Я вітатиму Його.
Приспів:
Вогонь любові, вогонь добра,
Неси у світлі ліхтаря.
Хай знає кожен Божий дім -
Ми понесем вогонь, даруючи любов
Усім
В серці іскра промайнула -
Десь народився Господь.
З меду і з полину, у блаженну днину
Я вітатиму Його.
Хай співає небо, я іду до Тебе,
Я вітатиму Його.
Приспів:
Вогонь любові, вогонь добра,
Неси у світлі ліхтаря.
Хай знає кожен Божий дім -
Ми понесем вогонь, даруючи любов
Усім
Вифлеємський Вогонь Миру як світло тепла, миру, злагоди і сподівання мандрує світом, долаючи кордони і єднаючи християн у переддень Різдва Христового. Ідея Вогню і його простий символізм — мир, радість і братерство — прихильно сприйнялися українською громадою продовж останніх років, становлячи для багатьох з нас доповнення під час святкування Різдва.
Вифлеємський Вогонь Миру постійно горить у Вифлеємі, на місці народження Ісуса Христа. Не слід плутати його з Єрусалимським вогнем, що запалюється на Великдень. Цей вогонь є спомином про прихід на землю Ісуса Христа, котрий є символом любові та миру, визволенням від гріхів. Він визволяє людей з розпачу і дає силу, сподівання та надію.
В скаутському поясненні палаючий вогник символізує очікування в період посту та повну жертовність. Світло є символом випромінювання добра, душевного спокою, любові до людей і до світу. Рівночасно, цей промінчик — це солідарність зі всіма, хто є далеко. Солідарність з убогими, поєднання з Христом, котрий народився в убогості. У XII столітті один учасник Хрестових походів привіз це світло з Вифлеємуяк дар для своєї родини і близьких, як символ найбільшого добра. І через століття саме з рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, творячи «скаутську естафету» та єднаючи скаутів світу, Вифлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, спокою та віри.
Вогнем з Вифлеєму люди можуть запалити свічки вдома на Святу Вечерю. Крім того, Вогонь заносять до сиротинців, лікарень, щоб ті, котрі перебувають далеко від своїх родин, могли відчути тепло Вифлеємської зірки. Традиційно Вогонь зберігається в церкві до Йордану — до 19 січня. Потім його можна погасити. Люди можуть брати Вогонь на кожну Святу Вечерю або гасити раз запалену від Вогню свічку — за твердженням священиків, від цього святість Вогню не втрачається.
Вперше Вогонь до України потрапляє ще 1992 року, але як приватна ініціатива окремих пластунів. Офіційно відлік ведеться від 1998 року, коли Вогонь передали в Україну на митному переході.
28 грудня Вифлиємський Вогонь Миру завдяки пластунам м. Білгород - Дністровська завітав і до Татарбунарської бібліотеки для дітей.
